Черная бензиновая метка для дончан

Одним з перших указів новий Президент Віктор Янукович призначив на посаду керівника ДУС народного депутата Партії Регіонів Андрія Кравця. Тепер резиденціями та державними дачами відатиме людина, що вже кілька років носить прізвисько завгосп Віктора Федоровича. Що таке імперія ДУС, Андрій Віталійович добре знає, адже це саме його «молода команда» організувала для Віктора Федоровича відчуження від ДУС державної резиденції Міжгір’я. Отож, коротко про Кравця, його «молоду команду» та їх подвиги на ниві служіння Віктору Федоровичу.
Спеціаліст по броні

Народного депутата Андрія Кравця, заступника голови Партії Регіонів Віктора Януковича рідко можна було побачити в парламенті. Зате часто в компанії іншого регіонала Едуарда Прутніка. Саме Прутнік зробив Кравця головним завгоспом Януковича. Свою кар’єру Кравець починав під крилом Прутніка, який раніше виконував функції головного завгоспа. Треба розуміти, що завгосп лідера - дуже високий статус у внутрішній ієрархії Партії Регіонів. Наприклад, до Прутніка Федорович, за його власними словами, ставився як до сина. Але завгосп «Лідера» - також купа обов’язків, отож не дивно, що згодом Прутнік переклав основну їх вагу на міцні плечі Андрія Кравця.

Тандем Кравець-Прутнік почався з приватизація кінотеатру «Зоряний», де розташувався штаб Партії Регіонів. Кінотеатр був приватизований за стандартною схемою: його трудовий колектив створив товариство з обмеженою відповідальністю, орендував майновий комплекс кінотеатру, а потім викупив за низькою ціною. «Зоряний» був приватизований в 2005 році за мінімальною ціною 400 доларів кв.м. Це відбулося якраз тоді, коли директором кінотеатру був Андрій Кравець, а засновником значилось ТОВ «Веспром» - структура, близька до Едуарда Прутніка.

Коли в 2006 Кравець пішов працювати заступником міністра Кабінету Міністрів, а пізніше народним депутатом, директором «Зоряного» стала його дружина Марина Пелих. Родина Кравця до сих пір продовжує опікуватися офісним приміщенням для Віктора Федоровича.

Коли Андрій Кравець пішов на роботу в Кабмін, його обов’язки були ті самі, що й раніше - забезпечення прем’єра Януковича всім необхідним для комфортного життя. В Кабміні, зусиллями Кравця, з’явилася броньована кімната для таємних переговорів, а також нові броньовані автомобілі. Тоді, в 2007-му році уряд закупив два броньовані мерседеси і п’ять неброньованих, всі ці авто були VIP-класу і коштували державі більше 10 млн. грн.

Також для подорожі Януковича регіонами був придбаний мінівен Дженерал Моторс GMC Savana. Це - гібрид мікроавтобусу та джипу з просторим салоном, в якому людині з габаритами Федоровича не лише зручно пересуватися на великі відстані, а й проводити ділові переговори. Це авто було оформлено на Благодійний Фонд «Відродження України», що входить в перелік підприємств, створених командою Прутніка-Кравця, задля забезпечення життєдіяльності Януковича. Оформлюючи авто Януковича на благодійний фонд, завгосп Федоровича демонстрував ощадливість в своїй роботі, адже таким чином економилося на податках.

Завгосп для резиденцій та кабанів

Під час прем’єрства Віктора Федоровича молода команда його завгоспів зайнялася і приватизацією різних об’єктів. Зокрема, державної резиденції «Міжгір’я» та мисливських угідь в Дніпровсько-тетерівському лісо-мисливському заповіднику в Сухолуччя. Цю роботу виконували підлеглі Кравця-Прутніка – Павло Літовченко, Олександр Юрченко та Геннадій Герасименко.

Їх прізвища можна побачити серед засновників десятка структур, що були створені для обслуговування Віктора Федоровича, інколи поряд з ними вигулькує й ім’я старшого сина Януковича. Наприклад, Павло Литовченко є засновником фірми «Танталіт», що контролює найбільший шматок Міжгір’я, також він - співзасновник ТОВ «Аквалайн плюс», що разом із старшим сином Януковича веде забудову на набережній в Балаклаві. Він же - засновник фірми «Дім Лісника», яка приватизувала частину мисливських угідь під Сухолуччям. Інший співзасновник «Дім лісника» - Олександр Юрченко. Він також є засновником Благодійного Фонду «Відродження України», що володіє меншим шматком «Міжгіря», також співзасновником Кіноцентру «Зоряний», яким керує дружина Андрія Кравця.

Всі операції стосовно приватизації «Міжгіря» та мисливських угідь були проведені просто блискуче. Не дивно, що керівництво Державним управлінням Справами довірили представнику саме цієї команди - Андрію Кравцю.

Завгосп для «ширки»

До речі, в біографії Андрія Кравця можна знайти моменти, коли своїми господарськими талантами він допомагав вирішувати й політичні проблеми Партії Регіонів та особисто Віктора Януковича.

Можна згадати, як довгий час головним провідником ідеї широкої коаліції між Партією Регіонів та НУНС був Іван Плющ. Він навіть не поставив свій підпис під коаліцією БЮТ та НУНС, що була сформована наприкінці 2007 року. Мало хто знає: у Плюща були не лише політичні аргументи такої принциповості, а й шкурні - господарські. Адже в цей час, як з’ясував автор, дачу Плюща в Пущі-Водиці зводили будівничі Андрія Кравця.  Про це автору розповіли робочі з бригади на будівництві у Плюща, вони додали, що також зводять і будинок самого Кравця - держдачу №9.

До речі, коли автор спитав Кравця, чому він будує для Плюща, той не заперечив цей факт, а лише роздратовано огризнувся: «Я не коментую».

Ця історія свідчить про те, що заради політичних переговорів, Янукович ділився своїм завгоспом з політичними опонентами, і той, як завжди, був на висоті.

Для себе коханого…

І нарешті, ще кілька штрихів до портрету нового керівника ДУС.

Як виявив автор, Андрій Кравець вже має досвід вирішувати свої власні життєві проблеми за рахунок ДУС. Справа в тому, що коли Кравець працював заступником міністра Кабінету міністрів в Кабміні Януковича, то зміг оформити на себе державну дачу в Пущі-Водиці №9. Не кожний міністр може отримати держдачу, а Кравець зміг це зробити у статусі лише заступника міністра!
При чому, він не просто отримав будиночок у тимчасове користування. Ні, він розпочав масштабне будівництво – результатом якого став трьохповерховий палац, з якого Кравець після звільнення з уряду, звичайно, не виселився.
Також Кравцю вдалося те, що доступне небагатьом. Він зміг оточити парканом навколо своєї хатинки майже два гектари землі! 

Отже новий керівник Державного Управління Справами Андрій Кравець «професіонал» в своїй справі. Він вже має досвід, як відчужити від ДУС цілу резиденцію, розжитися на шару державною дачею та пристойним шматком землі, як стимулювати політичні переговори, використовуючи майно ДУС. 

Його призначення схоже на сюжет байки про те, як щуку кинули у річку, чи лисичку в курятник. Вся історія діяльності Кравця на посаді завгоспа Віктора Януковича дає можливість припускати, що за його керування життєве забезпечення Віктора Януковича покращиться, а об’єктів Державного управління справами поменшає.

Убийство АдамянаДневная уличная перестрелка заставила простых дончан задуматься, не вернулись ли к ним кровавые 90-е годы, а владельцев крупного бензинового бизнеса — озаботиться своим будущим.

Как покушение на убийство бизнесмена Самвела Адамяна квалифицировала донецкая прокуратура перестрелку средь белого дня в минувший понедельник в центре шахтерской столицы. По данному факту возбуждено уголовное дело по ч. 2 ст. 115 Уголовного кодекса Украины «Умышленное убийство». Один из подпунктов этой части предполагает ответственность за убийство «по заказу». Практически все правоохранители сходятся во мнении, что покушение носило заказной характер.

По ряду причин последние криминальные новости вызвали повышенный интерес со стороны правоохранителей, представителей власти, бизнеса и СМИ, а также возымели большой резонанс среди общественности. Во-первых, сама стрельба в центре города напомнила дончанам гангстерские клановые разборки начала и середины 90-х годов. Правда, тогда в уличных перестрелках применялся едва ли не весь армейский арсенал, а жертвами боевых операций становились не только «заказанные» субъекты, но и случайные прохожие. На сей раз все обошлось без лишней шумихи. Киллер оказался «гуманным» — воспользовался пистолетами, один из которых оказался с глушителем. Пострадали только объект нападения, его охранник и сам исполнитель. Все они размещены в одной клинике. Во-вторых, сам Адамян — персона отнюдь не мелкого калибра в донецком бизнесе. Еще до того как прокуратура полностью забрала в свое ведение данное дело и наложила запрет на неконтролируемое распространение какой-либо информации со стороны правоохранительных органов, некоторые источники успели сообщить, что в первую очередь рассматривается версия причастности Адамяна к делам ОАО «Донбасснефтепродукт», контролирующего 15% украинского и половину донецкого рынков бензина.

Правда, генеральный директор компании Александр Демьяненко запоздало заявил, что пострадавший бизнесмен не имеет никакого отношения к его фирме. Версию подхватило окружение Адамяна. Якобы тот приезжал не в ОАО «Донбасснефтепродукт», а в представительство рядом находящегося армянского землячества. Однако версия нападения на «национальной почве» вряд ли уместна. Все межнациональные конфликты в Донецке умерли в 90-х от бандитских пуль чечено-армяно-грузинских «разборок». Да и сам киллер — гражданин России — признался, что прибыл в Донецк «по заказу» конкурентов. Версия «непричастности» Адамяна к «Донбасснефтепродукту» вызвала иронию не только у правоохранителей, но и у самих сотрудников акционерной компании. Многие признали, что в их «конторе» главнее Адамяна нет никого. Ведь не обязательно хранить его трудовую книжку в сейфе отдела кадров. К тому же не зря на защиту влиятельного бизнесмена с оружием наперевес выскочили охранники «Донбасснефтепродукта» и лихо задержали покушавшегося. Офис армянского землячества тоже не просто так оказался в одном здании с этой фирмой. Адамян всему городу известен как щедрый меценат культурного наследия своей исторической родины. Расположение же двух подведомственных объектов в одном здании очень удобно для осуществления общего руководства.

Ни фамилии исполнителя, ни координат заказчиков прокуратура в «целях тайны следствия» общественности раскрывать не торопится. Как и отказывается давать какую-либо дополнительную информацию по данному делу, что порождает массу слухов и непроверенных версий. Некоторые правоохранители считают, что пострадавшего «заказали» конкуренты в связи с началом нового передела сфер влияния на просторах прибыльного нефтяного бизнеса. Эксперты не исключают, что бензиновые «ротации» могла спровоцировать недавняя «ценовая договоренность» премьер-министра Виктора Януковича с нефтетрейдерами. Тогда в список подписантов меморандума со стороны нефтяников вошло до сих пор неизвестное широким кругам общественности ОАО «Донбасснефтепродукт». По данным экспертов, оно владеет лишь несколькими десятками АЗС, да и то в одном Донецком регионе. Как видим, эксперты явно ошибались. Менее чем через месяц в эту компанию были «сбиты» солидные активы. И якобы занимался этим не кто иной, как Самвел Адамян. Немудрено, что появилось так много желающих открестить пострадавшего от загадочной фирмы.

Теперь стало ясно, для чего была привлечена эта небольшая компания к такому громкому мероприятию. Но остается тайной за семью печатями вопрос о том, в чьих интересах старался пострадавший бизнесмен. Судя по протекционизму Януковича, это очень влиятельные и денежные структуры. Тогда не понятно, кто посмел перейти дорогу столь представительному бизнесу. Как известно, розничная стоимость горючего в Донбассе остается самой высокой в стране при одинаковой оптовой. Такой лакомый «пирог» не может оставить равнодушными многих желающих «порулить» бензиновыми потоками. Как признался киллер, заказ он получил в Казахстане.

Возможно, там и следует искать заказчика? Но, как показывает отечественная практика, бизнес-криминал не имеет границ и национальных признаков. Вряд ли внутриукраинские бензиновые дела могут заинтересовать акынов азиатских степей.
Становится ясно, почему, казалось бы, рядовая для Донецка перестрелка наделала столько переполоха. Пока же влиятельный донецкий клан ломает голову над тем, кто посмел отправить им «черную метку». Уж чересчур демонстративно и показательно выглядело само покушение.