«Мусорные» деньги Василия Грицака

sbu1После того, как сайт ОРД написал о доме-призраке в Василькове, который был построен безо ВСЯКОЙ РАЗРЕШИТЕЛЬНОЙ ДОКУМЕНТАЦИИ фирмой под названием ОАО «Промышленно-строительная группа «Антарес», созданной Станиславом Гордиенко на месте разграбленного им Васильковского завода холодильников, прошло несколько дней. Но за эти дни многое стало на свои места. Например, ОРД недоумевало, как стала возможна такая наглость, что застройщикам удавалось безнаказанно вести строительство под носом у местной власти, а та ничего не могла сделать? И кто стоял за наездом на местную прессу СБУ, в котором лично участвовал кум Грицака Игорь Багрийчук. Неужто барыга Гордиенко смог себе позволить такую роскошь?

Как же наивны мы были! Добрые люди — читатели ОРД, которые откликнулись на публикацию, просветили в деталях. Оказалось, что сам Грицак — в очень хороших, дружеских отношениях со Станиславом Андреевичем Гордиенко (кажется, уже бывшим депутатом Васильковского горсовета, но про это немного позже). Взаимоотношения (но не как дружба) между Грицаком и Гордиенко завязывалась именно тогда, когда Грицак возглавлял Киевское УСБУ (как отдельное Управление). Вот именно с тех пор Василий и положил свой зоркий глаз на Васильковский район Киевской области, а именно на уже бывший завод по выпуску холодильников в г.Васильков. На то время, заводом как не странно руководил С.Гордиенко, с приходом которого и начался развал завода и так называемый деребан. Здесь Вася и смекнул, а почему бы ему с его возможностями и не вступить в ряды “деребанщиков”. Но Вася (тогда еще) не дурак, он грамотно подошел к теме и быстренько склепал ОРД на Гордиенко (с класификацией ст.191 УКУ “Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем”). В рамках дела подсобрали немного достойной информации (все делалось очень быстро, потому что завод “резали” не по дням , а по часам) и подкатили к Гордиенко с предъявой. Ну, а дальше понятно, что и как происходило, Васю взяли в долю, дело технично похерили.

Что же касается дома, то читатели дополнили некоторые детали. Так, этот дом построен не просто без разрешительных документов, но и с жестким нарушением технологически-строительных норм. Но все это как говорится до ср…, если у тебя есть такой друг как В. Грицак — начальник ГУ «К» — зам председателя СБУ. Именно в то время, когда возводился этот “могучий дом” в Василькове, С.Гордиенко, не получив поддержки со стороны депутатов горсовета, слезно умолял В.Грицака помочь в решении вопроса по узакониванию “постройки”. Ну и Василий Грицак не мог не клюнуть на эту тему и по этому дал свое согласие по лоббированию данного вопроса. Здесь понятно, через кого он должен был пролоббировать этот вопрос — правильно через тьотю Веру Ульянченко. Ну и соответственно, в результате удачного решения проблемы, Гордиенко обязан безвозмездно и безоплатно передать часть квартир В.Грицаку.

Один из комментаторов поделился и вовсе сенсационной информацией. По его словам, из достоверного источника, приближенного к Гордиенко, известно что “чудо архитектурной мысли” (жилой дом в Василькове) был построен за деньги двух инвесторов Гордиенко и Грицака. Не исключаем, что так оно и есть. Тем более, что внести за Васю инвестиционный пай вполне мог его друг Вова Федосеев — так же Васильковский житель. Но о Федосееве позже. Пока — о погибших людях.

Беда случилась в октябре 2007 года и тщательно замалчивалась хозяевами строительства. Васильковчане обсуждали случившееся на Интернет-форумах, реакции от милиции не видели.

Сб 20.10.2007 18:23 форум «Обозревателя»

Трагедія трапилася в результаті обвалу бетонної плити. Одна людина загинула на місці, двоє доставлено в лікарню про їхній стан поки що нічого не відомо.

Головний винуватець трагедії ініціатор незаконного будівництва 12 поверхового панельного будівництва яке велося без відповідних погоджень та дозволів в тому числі навіть МНС і навіть без проекту, директор будівельної компанії “Антарес”, депутат Васильківської міської ради Станіслав Гордієнко. Зараз активно шукають стрілочника. Ніяких стрілочників. Відповідати має персонально Гордієнко. Для запобігання перешкоджанню слідству необхідно негайно взяти під варту Станіслава Гордієнка.

Протягом півроку міський голова Василькова Сергій Іващенко, архітектор міста та всі відповідні органи міськради зверталися до прокуратури з вимогою допомогти зупинити незаконне будівництво. До речі, будинок незаконно будується за схожим проектом як той, що впав у Дніпропетровську.

В прошлом году редактор местной газеты «Вечерний Васильков» Игорь Мосийчук (тот самый, на кого «наезжал» и незаконно прослушивал Багрийчук) задал вопрос министру внутренних дел Юрию Луценко во время Интернет-конференции на сайте «Народной Самообрроны».

http://forum.nso.org.ua/viewtopic.php?f=10&t=55&st=0&sk=t&sd=a&sid=17bdc23044534898d02bbee3a3dd97a5&start=240

Ігор Мосійчук написав:Добрий день Юрій Віталійович!
Хотів би поставити Вам питання стосовно виконання службових обовязків Вашими підлеглими у місті Василькові.
1. В місті Василькові по вулиці 1 травня ВАТ Промислово будівельна компанія “Антарес” абсолютно незаконно і самовільно збудувало шістнадцятиповерховий житловий будинок. На будівництво цього будинку відсутній проект, дозвіл МЧС (В місті немає відповідних пожежних машин), дозвіл виконавчого комітету Васильківської міської ради… До всього відсутня необхідна документація по відведенню земельної ділянки для ведення цього будівництва. В результаті недбалості забудовника на будівництві вже загинуло дві людини. Генеральний директор ВАТ ПБГ “Антарес” Станіслав Гордієнко усвідомлюючи, що за умови відсутності вище згаданих документів цей будинок ніколи і ні за яких умов не буде введений в експлуатацію розпочав продаж майнових прав на квартири в будинку привиді. За цих умов у васильківській пресі відкрито заявляють про будівельну аферу на зразок “Еліта — центр”. Виникає запитання — чому васильківські міліціонери не реагують на вищезгаданні факти і не порушують відповідної кримінальної справи?

Ігор Мосійчук, головний редактор газети “Вечірній Васильків”

Ответ:

Ваше питання було направлене в головне Управління МВС України в Київській області. Проведеною перевіркою законності будівництва ВАТ ПБГ «Антарес» шістнадцятиповерхового будинку в м. Василькові, встановлено наступне.
31.12.2004 між Васильківською міською радою та ВАТ «Васильківський завод холодильників» (зараз перейменовано у ВАТ ПБГ «Антарес») укладено договір оренди терміном на 49 років земельної ділянки та прийнято у платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 14,68 гектари.
17.06.2005 Васильківською міською радою прийнято рішення про попереднє погодження зміни цільового призначення земельної ділянки, шляхом зменшення земель промисловості та переведення їх в землі житлової та громадської забудови та надано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних і будівельних робіт ВАТ «Васильківський завод холодильників».
08.11.2005 інспекцією державного архітектурно-будівельного протоколу відділу містобудування та архітектури Васильківської міської ради ВАТ ПБГ «Антарес» видано дозвіл на виконання будівельних робіт за вказаною адресою.
20.02.2005 між Васильківською міською радою та ВАТ «Васильківський завод холодильників» укладено додаткову угоду до вищевказаного договору оренди земельної ділянки, нею, зокрема, передбачено використання земель по вул. 1-го Травня, 12 — під землі житлової забудови.
06.08.2005 виконавчим комітетом Васильківської міської ради прийнято рішення № 741 “Про самовільне будівництво багатоповерхових житлових будинків на розі вулиць 1-го Травня та Калініна у м. Василькові”, згідно з яким, зобов’язано керівництво ВАТ ПБГ «Антарес» зупинити будівельні роботи з будівництва багатоповерхових житлових будинки за даною адресою.
15.04.2008 Київським апеляційним адміністративним судом у справі № 22а-10481/08 прийнято рішення про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради № 741 від 06.08.2007. Враховуючи, що відносини між Васильківською міською радою та ВАТ ПБГ «Антарес» знаходяться виключно у цивільно-правовій площині, підстави для реагування, в межах компетенції ОВС, відсутні.

Шикарный ответ, не правда ли?! На строительстве погибло уже два человека, что случилось бы, если бы дом все-таки заселили, неизвестно. Но две оборванные жизни — это, по словам министра, в компетенции местной власти. Повода для реакции МВД он не видит? А разве устанавливать причины гибели людей, искать тех, по чьей вине, халатности или злому умыслу произошло, это не в компетенции милиции? Этим что ли местная власть должна заниматься?!

Почему же тогда милиция упорно не хотела ввязываться в проблемы дома-призрака? Потому, что обитатели здания на Богомольца знали, на ЧЬИ деньги строится дом, кто стоит за этим криминальным проектом, и попросту умывали руки. Действительно, ведь даже за критические публикации о доме со стороны Гордиенко на редактора местной газеты было организовано откровенное, наглое давление. В столичном суде было получено разрешение на прослушивание телефонов членов семьи, даже не связанных ни с журналистикой, ни с политикой! То, что сделали бы СБУшники с теми васильковскими операми, которые сунулись бы расследовать трагедию на стройучастке?! То-то и оно.

Впрочем, нажиться на доме Васе все-таки не удалось. Во всяком случае, пока. Зато есть возможность снять пенки с мусорной свалки — новой затеи доморощенной Васильковской мафии.

Регулярно жители города и прилегающих сел видят большие грузовики с надписью «Гринко», которые едут из Киева в сторону Большой Бугайовки. Там расположен некий мусороперерабатывающий завод, который, судя по пиар-статье в газете «Киевская правда» http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?search_item=2151, умеет чудесным образом превращать мусор в черепицу и тротураную плитку.

На самом деле мусороперерабатывающий завод ничего не перерабатывает. Мусор там даже не сортируют, а тупо закапывают в песок. Направляет в Большую Бугайовку машины «Гринко» (точнее, ее подразделения «Гринко-Киев») депутат районной рады Василькова Николай Валерьевич Ткаченко. Еще недавно — активист «Единого Центра». А с весны — генеральный директор «Гринко-Киев». На уровне города крышует сомнительный проект глава местной администрации Сергей Анатольевич Задорожний.

Но областные «барончики» — как Пятачки из популярного анекдота про Винни-Пуха. Кто их спрашивать будет. На самом деле веревочка тянется к Владимиру Леонидовичу Федосееву — депутату Киевского областного совета и ближайшей связи ставленника Грицака в УСБУ области Игоря Петровича Шкурата.

Раскрыл аферу с «псевдозаводом» местный борец за права потребителей Виктор Панджакидзе. Он же собственными глазами видел (и отснял на фотокамеру) «мусорное безобразие». Цитата:

«В нашему бюлетені ми постійно намагаємось захистити права наших співгромадян. От і в цій статті, хочемо розповісти Вам, шановні жителі Васильківщини, як насправді турбується про нас влада. Саме цінне для кожної людини — це здоров’я. Недарма

прислів’я говорить: «Було б здоров’я — все інше можна заробити». Здоров’я сучасної людини залежить від багатьох чинників: це і здорова їжа, і чиста екологія, і міцна система охорони здоров’я і таке інше. Серед чинників, що впливають на здоров’я людини, є такі, за якими вона має слідкувати особисто, а є такі, за дотриманням якості яких покликана слідкувати безпосередньо влада.

Візьмемо лише один з них. У декількох друкованих засобах масової інформації, ще на початку року, вийшла стаття про комплекс із переробки твердих побутових відходів (ТПВ), який належить ТОВ «УКРВТОРЕНЕРГОРЕСУРС» і знаходиться на території Погребівської сільської ради Васильківського району. Стаття із назвою: «У добрих господарів і сміття в роботі» стверджує: «Сірою асфальтівкою, вдихаючи пахощі лугових трав, яких тут безмежжя, під’їжджаємо із заступником голови Васильківської райдержадміністрації Володимиром Федоровичем Черпаком до комплексу, що складається із величезного (за висотою не менш як два поверхи, а довжиною метрів двісті-триста) виробничого приміщення. Тут на дворі під навісним дахом на великому зацементованому майданчику — купи твердих побутових відходів. Чого тут тільки нема! Враження, звичайно, не для естетів… Втім, купи ці потихеньку зменшуються, бо відходи навантажуються на лінію транспортера і по ній просуваються всередину приміщення, де вже за справу беруться сортувальники. У кожного з них свої обов’язки: хтось відсортовує з відходів лише макулатуру, хтось пет-пляшки, поліетилен, склобій, жерсть чи ганчір’я. Від сортувальників ці відходи потрапляють кожен на «свою» лінію транспортування, звідки їх дорога у тюки.»

Дуже миловидна картина. Але, враховуючи те, що вищезгадане підприємство, з відповідною помпезністю (перерізанням стрічки, «фуршетом» та всетаке інше), відкривали голова Васильківської райдержадміністрації Сергій Анатолійович Задорожній разом із заступником голови Київської облдержадміністрації В. М. Максименком, «корабель у плавання», як то кажуть, було відправлено. Звісно, при цьому «вдихаючи пахощі лугових трав, яких тут безмежжя». Сталося це 18 вересня 2008 року.

З того часу пройшов майже рік… Та всі ми живемо в Україні і можемо впевнено сказати, що наша країна — країна людей з безмежними можливостями… Можливостями «заробляти» за рахунок держави та місцевих громад. Так і з цим, так гарно проПІАРеним підприємством… Замість того, щоб приймати, сортувати та переробляти ТПВ з Васильківського району (зі слів заступника голови райдержадміністрації В. Ф. Черпака), на цей, начебто, переробний завод заїжджають лишень вантажівки з назвою відомої київської фірми «ГРІНКО». І жодної, повторюємо, жодної вантажівки з населених пунктів Васильківського району чи міста Василькова. Зробимо наголос на тому, що до заводу не їдуть спеціалізовані вантажівки для вивозу сміття, а як можна побачити, декілька десятків разів на день, їдуть величезні «фури» по 30-40 тон.

Той факт, що фірма з інноваційними технологіями «ГРІНКО» є найбільшим переробником сміття в місті Києві, викликав у нас просте запитання: «Навіщо, везти вже відсортоване сміття ще до одного підприємства по переробці твердих побутових відходів? Для вторинної переробки?» Незрозуміло! Тому, ми і провели невеличке дослідження даного питання і втім, дуже швидко знайшли відповідь.

Камера нашого кореспондента побачила таку картину — вантажівка фірми «ГРІНКО» заїжджає на територію заводу, де розвантажується. Але, замість купи сміття, з вантажівки вивантажують добре спресовані брикети ТПВ, розміром, приблизно, 1х1х2 м. Які, в свою чергу, попадають до приміщення підприємства, де вочевидь подрібнюються. З іншого боку будівлі підприємства, неозброєним оком видно, як подрібнена маса безперебійно вивалюється на причеп трактора, який впевненою ходою їде до величезного кар’єру, розміром в декілька гектарів та приблизною глибиною — до 50 метрів. Дивно, але у складі цього сміття чітко видно макулатуру, пет-пляшки, поліетилен, склобій, жерсть та ганчір’я. Зважаючи на те, що ми побачили напрошується простий висновок: сміття яке виробляється в процесі життєдіяльності міста Києва перевозиться до Погребівської сільської ради, де потихеньку, тишком-нишом закопується у землю. Тишком-нишком, бо в жодній установі ми не найшли підтвердження існування на території Погребівської сільської ради Васильківського району сміттєзвалища.

Виходячи з того, що на момент нашого перебування на сміттєзвалищі робота по вивозу піску з цього величезного кар’єру йшла повною ходою (екскаватор наповнював піском «КАМАЗ», а інша вантажівка стояла на черзі) — ми можемо впевнено наголосити на його штучному утворенні. Цікаво і те, що дозволу на видобування піску, за нашою інформацією, жодна установа, яка на це покликана, не надавала.

Виникає питання — хто винен?

Хто винен, за чиєї халатності чи свідомого небажання бачити очевидне, відповідне товариство не тільки створило сміттєзвалище, але й непогано на цьому заробляє. Як випливає зстатті про це підприємство керівництво району, а саме Сергій Анатолійович Задорожний та його заступник — інший «ксаверівський хлопець» Володимир Черпак дуже добре володіють ситуацією щодо даного підприємства. В. Ф. Черпак (як менеджер фірми), навіть, пропонує купувати в підприємства плитку, яку начебто виготовляють із пет-пляшки та 70% відсотків піску, надаючи в статті телефон відділу продаж. Практично, на всіх нарадах, колегіях, зустрічах з громадянами «шеф» «ксаверівських хлопців» наголошує на тому, що він повністю володіє ситуацією в районі. І як можна думати інше? Адже існує безліч державних установ, які б побачили в діяльності ТОВ «УКРВТОРЕНЕРГОРЕСУРС» ознаки порушень багатьох законів України. Тут неможливо обійтись без «міцної та волохатої» руки керівництва району та області. Тому що, тільки такий «симбіоз» в змозі забезпечити сталу роботу підприємства, тим більше, що голова райдержадміністрації, відповідно до чинного законодавства, першим в районі має наглядати за дотриманням Закону. На сьогоднішній день, нам невідомо про існування хоча б одного звернення чи будь якої реакції щодо діяльності «дивного» підприємства по переробці твердих побутових відходів.

Таким чином, маємо в районі новостворене сміттєзвалище, яке «успішно» працює (без жодного дозволу). При цьому, практично, кожний сільський голова скаржиться на те, що їм немає куди звозити сміття. Звичайно, що бюджети сіл і селищ Васильківського району не спроможні заплатити стільки ж, скільки Київська фірма.

Ще один з «ксаверівських хлопців» — голова районної ради, вже декілька раз «пропихав» на сесіях районної ради проект рішення про відмову в наданні в оренду комунальному підприємству міста Василькова міського сміттєзвалища. Що це — захист корпоративних інтересів «ксаверівських хлопців»? Можливо, знаючи про те, що в місті тариф на вивіз сміття значно вищий аніж можуть запропонувати селяни, то хтось хоче нагріти на цьому руки?

Виникає безліч питань: чи потрібне Васильківщині столичне сміття, адже як стверджує вищезгадана стаття, завод закопує у землю 80-100 тон сміття за зміну? А хто буде розраховуватися за знищені поля? І скільки не отримав і не отримає бюджет району від такого «кришування»?

Пропонуємо читачам самостійно зробити висновки. В свою чергу, ми і надалі будемо інформувати Вас про те, як «слуги народу» — державні службовці опікуються виконанням своїх обов’язків. І, як вони, за рахунок здоров’я людей і знищення природи, набивають свої кишені.

P. S.. Сподіваємося на те, що правоохоронні органи, із зацікавленням поставляться до наданої інформації. Наша організація в свою чергу, дивлячись на досвід Тернопільщини, всіма дозволеними методами будемо захищати інтереси мешканців Васильківщини.

З повагою до всіх законослухняних громадян Голова ГО «Захисту прав споживачів» Віктор Олексійович Панджакідзе.

Возникает вопрос, а что с этого имеет Вася Грицак? Да все он имеет. Федосеев на областном уровне прикрывает хозяев псевдо-мусороперерабатывающего завода. И плевать ему, что сам живет в Василькове. Покупают же олигархи дома за миллионы долларов в Конче-Заспе рядом со здешним полигоном отходов?! Хозяева в свою очередь отстегивают им значительный куш от своих барышей. Сотни тысяч тонн учтенных и неучтенных отходов — это миллионы гривен.

В свою очередь Федосеев заинтересовал Шкурата. Зачем для такой аферы нужна СБУ? Все за тем же — чтобы любопытные журналисты не лазили, не вскрывали всяческие безобразия. Одно дело, когда на воротах стоит «ничейный» хлопец в робе, и совсем другое, когда выходят люди с «корочками». Как это было с детским оздоровительным центром, который Гордиенко продал неизвестно кому. А уж Шкурат ничего не станет делать, без благословения Грицака.

Но вернемся к «мусорному» бизнесу Василия Грицака. Интересно, что на братьев Ржоткевичей, руководящих компанией «Гринко» наш герой вышел несколько странным образом. Не напрямую, а через бандитское окружение этих господ, а именно, через некоего бандита со странной кличкой «Шпрот». С которым у Грицака сложились давние и теплые отношения. Учиывая ориентацию «Шпрота» выглядит это несколько странным.

Для справки:

Виктор Михайлович Панчук, более известный, как просто «Шпрот». «Шпрот» — человек необычный во всех отношениях. В частности, его необычность государство трижды оценивало лишением свободы.

Витя «Шпрот» родился в глухом селе Житомирской области в июне 1964 года. Свой первый срок он получил том возрасте, когда нормальные люди идут в армию — в 18 лет. Причем, получил 9 лет по статьям Уголовного кодекса, которые должны были определить всю его дальнейшую судьбу. Панчука осудили за групповое изнасилование в извращенной форме. Общеизвестно отношение к насильникам в местах лишения свободы и Вите «Шпроту» по идее, было предопределено навеки поселиться в «петушином углу» в компании других лагерных педерастов. Достоверно не известно, «опустили» Панчука или нет, однако однажды его застукали на «крысятничестве» и в назидание перебили руку шестигранным металлическим прутом. Сидел однако, в тот раз «Шпрот» не долго. В 1987 году он вышел на свободу по амнистии отсидев лишь шесть лет из девяти. Однако, на свободе «Шпрот» гулял недолго и в 1989 году сел опять, на этот раз за «хулиганку». Отсидев два года, «Шпрот» вышел на свободу и решил сменить род деятельности, занявшись уже модным в то время рэкетом, угонами автомобилей и более серьезными делами. Третий свой срок — «трешку», «Шпрот» получил лишь в 1997 году уже за грабеж.Удивительно складывались отношения «Шпрота» с криминальным сообществом. Возможно, виной всему всеобщий упадок нравов, но «Шпрот» со своим позорным первым сроком умудрился обмануть множество «правильных» людей, чтящих «понятия». Вы не поверите, но одно время он был близок даже к знаменитому «Воркутинскому», Олегу Евгеньевичу Наробалюку, известному третейскому судье в криминальном мире.

Вообще, в биографии «Шпрота» много непонятного. Прежде всего непонятно, кто же он есть на самом деле — «блатной» или законспирированный «мент»? Странным образом гибли «авторитетные» люди, рядом с которыми оказывался «Шпрот». Погиб львовский «Артур», с которым «Шпрот» промышлял грабежами. В реузльтате странной комбинации был убит один из «киселевских» бизнесменов Игорь Франчук. Есть версия, что к этому убийству «Шпрот» непосредственно причастен. Также «Шпрот» принимал участие в известном покушении на Бориса Савлохова ( «Солоху»), когда неумелому киллеру оторвало руку «выхлопом» из гранатомета. В тоже время, «Шпрот» неоднократно похвалялся тем, что «стоял с Луценко на Майдане» и «ногой открывает» дверь его кабинета. Не исключено, что «Шпрот» просто врет об этом, как и о том, что «работал» когда-то в знаменитой ОПГ «Чайника» и … в Преиздентской Администрации Леонида Кучмы. Однако, факт остается фактом. За «Шпротом» тянется длинный шлейф серьезных и гнусных преступлений. И если он начинал с изнасилования в извращенной форме, то продолжил свой криминальный путь уже убийствами и грабежами.»

И вот, наш герой, нынешний глава Главка «К» Василий Грицак, в течение нескольких лет поддерживающий вполне дружеские отношения со «Шпротом» через него знакомится с братьями Ржоткевичами.

Для справки:

«Среди недавно активизировавшихся фигурантов дел о расхищении бюджетных средств особо стоит выделить братьев Ржоткевичей — Виктора Леонидовича, 1961 года рождения и Вадима Леонидовича, 1965 года рождения. Братья — выходцы из Львова, там продолжает свою деятельность их отец — Леонид Ржоткевич, директор ТзОВ “Компанія “Зоря”. Леонид Ржоткевич был взят на учет в связи с незаконным выкупом здания в историческом центре Львова, в котором сейчас создается банк, принадлежащий семье Ржоткевичей. Во Львове Ржоткевичи были известны как легализаторы преступных доходов покойного криминального авторитета «Артура»…».

Сергей Никонов, «ОРД»